Тетяна Децюк.
Життя підкидає нам знайомства, які змушують під інших кутом зору подивитися на людей похилого віку. Замислитися над проблемами, які ми змушені вирішувати, над нашим сьогоденням і майбутнім.
Ось і в День пам’яті та примирення, 8 травня 2019 р., в рамках проекту «Організація діалогу між жертвами нацизму та іншими людьми, що сприятиме розкриттю особистісного потенціалу ЦГ, збереженню та гідній оцінці їхнього досвіду у громаді», студенти і викладачі Чернігівського національного технологічного університету мали чудову нагоду зустрітися із Зубок Ніною Володимирівною.
На перший погляд, тендітна, сивочола жіночка. Але її небесно-блакитні очі, яскравий образ нагадують королеву чи добру казкову чарівницю. Та скільки ж випробувань випало на її долю! Про них розповідала Ніна Володимирівна молоді.
Страшні жахіття її дитинства в концтаборі Аушвіц. Людей, серед яких і діти, й старенькі, як худобу перевозили нацисти у товарних потягах до Німеччини. Малеча постійно просила їсти і страждала від нелюдських умов. Як гнили вени у концтаборі, бо у них постійно брали кров… А ще згадувала, як вони раділи, коли американські солдати сказали, що війна скінчилася і вони скоро поїдуть додому.
Бідні люди, вони навіть не уявляли, що їх чекало попереду! Клеймо «ворог народу», громадський осуд, сором, приниження… Такі молоді люди не мали права вступати до університету, займати високі посади. Вони могли працювати лише у колгоспі або на заводі. Але й ці випробування вони пережили з гідністю! Замолоду Ніна Володимирівна професійно займалася спортом і їй таки вдалося закінчити університет!
І ось їй вже 83 роки. Але вона й досі енергійна та сповнена сили духу. Очолює обласний осередок Української Спілки в’язнів – жертв нацизму. Багато подорожує з великою місією – пропагуванню миру у світі. Своїх соратників вона ласкаво називає «мої дівчатка» та «мої хлопчики», хоча багатьом з них вже за 90 років. І з кожним роком їхня кількість невпинно зменшується.
Ніна Володимирівна не втрачає оптимізму! Вона вважає, що напевне недаремно Богом їй відведено стільки років, вона ще має що сказати світові й молоді! Цю жінку по праву можна називати живою легендою, а її історію незламної сили волі та віри у майбутнє передавати із покоління до покоління!
І, як не дивно, студенти з захопленням слухали Ніну Володимирівну. І, мабуть, жоден з учасників зустрічі, а нас було понад 200, не пошкодував, що зміг познайомитися з такою вражаючою жінкою!
Суспільство може розвиватися і зростати лише на основі здобутого досвіду багатьох поколінь, їхніх здобутків, втрат, поразок та перемог. А отримати цей цінний досвід молоде покоління може лише від мудрих, сивочолих, досвідчених людей поважного віку.