Блог Задорожної Світлани / Блоги.
Найважливішим рефлексом живої істоти, за дослідженням великого фізіолога Івана Павлова, є прагнення до свободи (волі). Дійсно, свобода є одним із найважливіших здобутків людської цивілізації і більшість людей звикли до її переваг і перестали цінувати. Виявляється, як це чудово просто мати можливість вільно ходити в парк, займатися спортом на свіжому повітрі і в залах, відпочивати на природі, ходити в ліс, на річку, зустрічатися з друзями, відвідувати театри, концертні зали, музеї, бібліотеки, кінотеатри, кафе, подорожувати, працювати, вчитися, заробляти гроші і просто жити СВОЇМ звичним життям.
Але КОРОНОВІРУС та карантин стрімко порушили та знівелювали більшість наших свобод. І це лякає, дратує, напружує та вносить дуже великий дискомфорт у наше життя.
Виявилось, що більшість із нас втратили (а може і не мали) культури сімейного спілкування протягом 24 годин на добу, особливо з дітьми та людьми похилого віку, які потребують постійної уваги, спілкування та догляду. Адже набагато легше заробляти гроші, бути соціально зайнятими, а дітей віддати під опіку різних структур, ніж знаходити порозуміння, теми для спілкування та спільні справи , які здатні забезпечити безконфліктне співіснування в сім’ї, особливо, коли в невеликій квартирі є лише один комп’ютер та телевізор на всіх із різними смаками та перевагами.
У багатьох відкриваються очі на ті речі, які раніше не помічали, або вважали не настільки критичними, відгороджуючись від них роботою. Загальносвітова статистика засвідчує про різке зростання насильства в сім’ї у всіх його проявах, а також збільшення розлучень у тих країнах, які вийшли із карантину (Китай). Так, в подальшому буде дуже багато роботи сімейним психологам та адвокатам, тому що багато сімей будуть знаходитися на межі розпаду.
Але, як і будь-яка кризова ситуація, сьогоднішній карантин може принести значні переваги для тих, хто прагне змін, здатний і готовий до них.
Перш за все, це налагодження дружнього спілкування в сім’ї – ми вчимося чути і бути почутими. Для батьків з’явилась можливість формування дружнього простору з дітьми через спільні ігри, читання книжок, перегляд фільмів, різні справи, розвиток, а для дітей (особливо школярів) – зосередження на навчанні, оволодінні навичками самостійності, новими формами навчання, оптимізації розпорядку дня, освоєнні інтерактивних технології.
По друге, активно почав розвиватися сектор інформаційних технологій та послуг, доступний для більшості населення – телеуроки, он-лайн освітні платформи, курси іноземних мов, інтерактивні екскурсії до світових музеїв, цікавих місць, театрів, концертів, а головне безліч платформ, які дозволяють проводити он-лайн зустрічі, конференції та просто спілкуватися з однодумцями та друзями. Громадське життя не закінчилося, а перемістилося в іншу площину – небайдужі, соціально активні люди та волонтери продовжують, або розпочинають свою роботу, яка так необхідна нашому суспільству.
По-третє, багато вільного часу дозволяє зробити те, що ми відкладали роками – підвищити свій професійний рівень, оволодіти новими знаннями та навичками, прочитати нові книжки, подивитися цікаві фільми, поспілкуватися у нових групах, зайнятися власним здоров’ям та побутом, хобі.
По-четверте, ми стали більш раціональними, змінили споживацькі моделі поведінки, бо зрозуміли, що стільки покупок одягу та різного непотребу є зайвими, без яких можна обійтися і витрачати кошти на більш необхідне, або пожертвувати на благодійність.
По-п’яте, багато з нас стали волонтерами та просто небайдужими людьми, які зрозуміли, що є ті, кому наша допомога вкрай необхідна, і це наповнює життя новими сенсами.
По-шосте, з’явилися нові види зайнятості та майбутні перспективи працевлаштування для активних та ініціативних, підприємливих людей, що надихає і вселяє надію на краще майбутнє.
Головне, чого може навчити карантин – це оптимізму, перезавантаження своїх відносини, а іноді і всього свого життя, усвідомлення цінності своєї нинішньої зайнятості, сім’ї, друзів, місця в цьому складному світі. Для більшості втрата звичних нам свобод і способу життя в новій ізольованій реальності стає не тільки точкою зсуву життєвих парадигм, але і щаблем до розвитку та нового життя, оскільки ми отримали час на роздуми і перезавантаження.
То ж цінуємо те, що маємо!