Валентина Карповець – студентка 2 курсу юридичного факультету Національного університету «Чернігівська політехніка»
Становлення української державності відбувалося протягом значного історичного періоду. Декілька разів українці намагалися проголосити незалежність своєї держави, і кожного разу ці спроби потопали в океані чужоземного гніту. Однак, незважаючи на всі труднощі, державність України закріпилася та має свою історію.
Витоки української державності починаються з Київської Русі, правонаступниками якої ми є. Ще за тих часів було складено Руську Правду – перший збірник права на території України. Однак, монгольська навала середини 13 століття знищила не тільки Київську державу, а й значну частину Східної Європи. Важливу роль у процесі державотворення відіграло Галицько-Волинське князівство. Саме князь Данило Галицький, як перший король, заклав основи давньоукраїнської держави.
Наступним і переломним періодом стала Національно-визвольна війна 1648-1657 років під проводом Богдана Хмельницького. Відродилася Українська держава, зокрема Військо Запорізьке відокремилося від Речі Посполитої, селяни позбулися польського гніту, козацтво перетворилося на привілейований стан. Гетьман об’єднав навколо себе народ і вивів Україну на вагоме місце серед тогочасних європейських держав.
Вагоме місце в історії України посідає 1710 рік – рік укладання Конституції Пилипа Орлика – першої писаної конституції у світі. Саме вона проголосила незалежну Українську державу республікою, заклала основи поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову та юридично закріпила виборчу систему посадових осіб.
Протягом майже двох століть Україну розпинали чужоземні країни, і шансів на формування власної держави було мало. Національний дух підняла творча українська еліта: І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Франко, Леся Українка, І. Карпенко-Карий та інші відомі митці.
Наприкінці 19 – початку 20 століть почали діяти українські партії: Русько-українська радикальна партія (1890 рік), Українська соціал-демократична партія (1899 рік), Українська Національно-демократична партія (1899 рік), створення яких сприяло легальній політичній боротьбі українського народу за свої права та автономію.
Значне місце у становленні та розвитку національної ідеї та державності мала Українська революція 1917-1921 років. Вона стала поштовхом до формування нового етапу у вітчизняному державотворенні – новітньої національної української держави. Народ, що народився в добу революції, постав перед усім світом з ім’ям Україна, і з 1917 року вже ніколи не зникає з політичної карти.
Наступним кроком до незалежності України стала Друга світова війна, адже в цей період, а саме 30 червня 1941 року, Українськими національними зборами було проголошено Акт про відновлення Української Держави. Незважаючи на те, що німецькі окупанти поставилися до цього негативно, ОУНівці все одно виборювали незалежність.
І нарешті, 16 серпня 1990 року проголошено Декларацію про державний суверенітет України. А згодом, 24 серпня 1991 року, прийнято Акт проголошення незалежної України, що засвідчив появу нової незалежної демократичної держави.
Українці мали величезне бажання жити в самостійній країні. Це продемонстрував Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року: 90,92% громадян, які взяли в ньому участь, сказали своє «так». Тому давайте й надалі казати «Так» нашій незалежній державі.
З 30-ТИРІЧЧЯМ ТЕБЕ, УКРАЇНО!