Тетяна Децюк.
Сучасний світ можна з впевненістю назвати дуже комфортним та пристосованим для людини. Нас оточує величезна кількість благ, які значно спрощують нам життя. Одним з таких благ є супермаркети, де можна придбати все, що необхідно для повсякденного життя. Особисто я вже давно стала постійною клієнткою декількох мереж супермаркетів, адже далеко не треба ходити, всі товари в одному місці, а ще є акції та привітний персонал.
Але нещодавно моя віра у суцільний позитив торгівельних мереж похитнулася.
Історія 1. Сумна
Десь місяць тому мій молодший син, якому 3 роки, дуже сильно отруївся. В перший день піднялася температура. Три дні він страждав, сильно болів живіт, пронос, нічого не хотів їсти. Робили тест на кишкову паличку, тест був негативний. В садочок тоді він не ходив, з іншими дітьми не контактував через карантин. Разом із дитячою лікаркою почали аналізувати, що ж могло спровокувати отруєння і згадали про дитячий йогурт. Строк давності для споживання ми завжди перевіряємо, тому версія про прострочений термін придатності відпала. А потім чоловік згадав, що за день до того, як ми купили йогурт і його з’їв наш син, супермаркет був зачинений через проблеми з освітленням. Нажаль ми не зберегли ні чеку, ні пляшечки від йогурту, що унеможливило довести припущення. Тому назву закладу я не називаю.
Історія 2. Роздратована
Через певний час після першої історії, я все одно пішла до того самого супермаркету (мабуть звичка + купон із знижкою). День видався складним, чоловіка забрала з лікарні і він чекав у автомобілі. В приміщенні тхнуло зіпсованим м’ясом. Під стелею цвірінькали горобці. З тацею товарів підійшла до каси. Показую купон. Касир зареготала: «Та він же тільки перші два дні тільки дійсний». Я відповіла, що не знала. Потім вона сказала, що цінник на ковбасі затертий і я маю піти та поміняти товар на полиці. Я була дуже стомлена, щоб критично мислити і просто як за наказом пішла до стенду, замінила ковбасу. Тільки підходячи до каси зрозуміла, що відбулося. Я тихенько їй кажу: «Ви перекажіть своїм, щоб уважніше цінники чіпляли, бо незручності у покупців виникають». На що дуже голосно отримала відповідь: «Не знаю, хто тут за що відповідає, це не моя справа! Нічого нікому казати не буду, уважно треба дивитися, що берете!». Я забрала товар і вже сівши в машину мені хотілося плакати як дитині. Чому на мене підвищила голос ця панянка? Що це за мережа, де ніхто ні за що не відповідає? Чому самі покупці мусять ходити міняти товар, який знову опиниться на полиці і хтось знову його візьме? На той момент я не мала ні бажання, ні сил знаходити правди. А от зараз вважаю своїм обов’язком про це написати.
Ці два випадки однозначно є життєвими уроками для мене та моєї родини. Бережіть себе, не бійтеся говорити про певні неприємні історії, адже ваш негативний досвід можливо врятує комусь життя.
А представникам мереж хочу порадити більше звертати увагу на якість продукції та сервісу ніж на маркетингові «чари» і тоді прибуток буде 100% гарантовано.
#HumanRightsFoundation
#ФундаціяПравЛюдини
#Чернігів
#Чернігівська область
#РазомМиСила
#TOGETHER_WE_CAN
#ChePolytech
#Che_Polytech
#60років_ЧНТУ
#ЧНТУ
#люблю_чнту
#найкращийунівер