Оксана Якуш.
Згідно Фонду народонаселення ООН поняття «гендерне насильство» має таке визначення: це насильство, яке стосується чоловіків і жінок і жертвами якого переважно є жінки. Воно стосується (але не вичерпується) фізичної, сексуальної і психологічної шкоди включно із залякуванням, стражданнями, примусом та чи позбавленням свободи в сім’ї чи в суспільстві взагалі.
Безперечно, значну частку гендерного насильства займає саме насильство щодо жінки, але нерідко, коли саме чоловіки стають жертвами гендерного насильства. Чому про це не говорять?
Оскільки, чим більшість телевізійних проектів та інших шоу до сих пір зображують насильство над чоловіком, агресором в якому виступає жінка, як гумористичний засіб, тим менше чоловіків знайдусь в собі сили зізнатися в тому, що вони стали жертвами. Саме через таке відношення та відбудовані роками парадигми людського мислення більшість чоловіків і далі терплять насильство морально та фізично.
Гендерне насильство проти чоловіків, це не тільки про побої, це про обмеження їх свободи в контактах, через ті самі ревнощі, обмеження свободи дій та психологічний тиск.
Проблема в тому, що більшість чоловіків не сприймають це як насильство, і такі стереотипи як «Чоловіки не плачуть» відіграють не малу роль в цьому. З давніх давен, чоловік зображувався як глава сімейства, як кремінь, за яким стоїть його сім’я, а значить, він не має права хоча б показатися слабким. Але сучасні дослідження не раз підтверджували, що чоловіки можуть бути такими самими жертвами, як і жінки, хоч і в меншому співвідношенні.