На сьогоднішній день культура миру виходить далеко за рамки традиційного поняття міжнародного миру як відсутності війни і включає в себе наступні компоненти:
- повага до життя людей та до їх прав,
- відмова від будь-яких форм насилля і способи запобігання конфліктів, шляхом усунення причин їх виникнення, а також вирішення проблем виключно через діалог та переговори,
- визнання рівності прав і можливостей чоловіків і жінок,
- визнання права кожного на свободу висловлення власних думок та переконань і на отримання інформації,
- відданість принципам демократії, свободи, справедливості, терпимості, солідарності, співробітництва, діалогу та взаєморозумінню між народами, етнічними, релігійними, культурними та іншими групами й окремими людьми.
- готовність бережно ставитись до навколишнього середовища.
Поважати життя кожної людини
Якщо при вирішенні будь-якого конфлікту виходити з необхідності суворо дотримуватись прав і свобод людини, з необхідності забезпечення для кожного члена суспільства їх реалізації, в результаті можна добитися створення суспільства загального добробуту та стабільного процвітання. Важлива роль при цьому належить освіті, оскільки вирішувати проблеми і втілювати в життя якісь задачі або ідеї неможливо без розуміння їх сутності.
У 1993 р. в Монреалі був прийнятий Всесвітній план дій по вихованню в дусі прав людини і демократії, тоді ж було проголошено Десятиліття освіти в області прав людини. До речі, якщо придивитися ближче, то ці принципи фактично закладені в 10 християнських заповідях, виконання яких за Біблією є дорогою повернення в рай. Деякі люди говорять про необхідність економічного зростання, політичної стабільності та інші розумні речі, але життя стане набагато кращим вже завтра, якщо всі земляни визнають і неухильно дотримуватимуться прав одне одного.
Відкидати насильство
Серед принципів культури миру пріоритетним вважається відмова від насильницьких методів вирішення будь-яких конфліктів, неприпустимість людських жертв, уникнення насилля та конфліктів вже у їх зародку.
Насильство було притаманне людству протягом його багатовікової історії. Воно майже утвердило себе як головну функцію держави та державності взагалі, проникло в культуру, освіту, взаємовідносини у сім’ї, в суспільстві, колективі, на міждержавному рівні. Багато великих гуманістів у різний час стверджували, що подолати насильство можна лише протиставивши йому толерантність, повагу до думок інших, до чужої культури та таких її складових як традиції, звичаї, релігійні та політичні переконання.
Бути щедрим
Щедрість душі – це один з ключових компонентів становлення “духу миру”.
Слухати щоб чути
Перш за все це означає необхідність відстоювати свободу думки і культурне розмаїття, прагнути до діалогу та взаєморозуміння, уникати категоричності суджень й оцінок, не відкидати тих, хто мислить по-іншому, з повагою ставитись до думок інших людей.
Свобода слова і поширення інформації – один із загальновизнаних і невід’ємних компонентів основних прав і свобод людини. Це є важливий фактор зміцнення миру і міжнародного взаєморозуміння. ЗМІ покликані сприяти становленню культури миру на нашій планеті. Особливу увагу питанням, пов’язаним із інформаційним забезпеченням концепції культури миру, було присвячено на 30-й сесії Генеральної Конференції ЮНЕСКО.
Оберігати нашу планету
Процвітання, справедливість і здорове довкілля є сьогоднішньою метою людства про краще майбутнє. І ніякі концепції культури миру вже не допоможуть, коли дихати стане нічим. Сумно буде досягти високих темпів економічного зростання у ситуації, коли вже немає чого охороняти.
І ще одне: кричати про необхідність охорони навколишнього середовища можна місяцями, роками і десятиліттями. Реально ж нічого не зміниться. Потрібно, щоб свідомість нового типу стала надбанням кожного, починати змінювати світ необхідно з себе.
Толерантність
У 1995 році Генеральною Конференцією ЮНЕСКО була прийнята так звана Декларація принципів терпимості. “Терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру”, – говориться у цій декларації. Поняття “толерантність” визначається так:
- повага, прийняття і правильне розуміння розмаїття культур нашого світу, форм самовираження і прояву людської індивідуальності,
- відмова від догматизму, абсолютизації істини та ствердження норм, встановлених у міжнародно-правових актах в області прав людини.
Толерантність– це не поступка, поблажка чи потворство, а перш за все активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини де всі повинні бути на одному рівні і ні та чи інша сторона не має мати привілегій у виді: “Я був мої давні родичі були кріпаками тому ви повинні мені виплачувати за це привілегії”.
Рівноправність чоловіків та жінок
Жінка, у своїй біологічній основі уособлює мир, продовження роду. Саме вона в абсолютній кількості випадків відіграє основну роль в збереженні сім’ї, підтриманні позитивних вікових традицій, а в сучасній цивілізації все більше впливає на прогрес і розвиток суспільства.
Зусилля ЮНЕСКО в рамках програми “Жінки та культура миру” дали змогу підготувати план дій на майбутнє. Він направлений на запобігання новим формам дискримінації та насильства, на підвищення ролі жінок в мирному врегулюванні конфліктів на національному та місцевих рівнях. Але чоловіків теж не треба зневажати бо вони так само потребують захисту як і жінки хоча не в таких великих пропорціях.
Демократія
Демократія базується на принципах відкритого обговорення, переконання і компромісу. Демократія передбачає розмаїття поглядів і плюралізм всередині суспільства, а також рівноправність усіх його членів. І нарешті немає жодної моделі демократії “для всіх країн”, оскільки сама її суть передбачає обов’язкове відображення особливостей кожного суспільства.
Все це дає змогу розглядати культуру миру як універсальну світоглядну модель, яка увібрала в себе найважливіші принципи демократії, прав людини, концепції толерантності, стабільного розвитку людської цивілізації. Ми всі народжуємося вільні і ніхто не має права її забирати у нас.
Леонов Нікіта
Проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.