Ще за часів Другої світової війни нестерпно важко було всім – і людям старшого віку, і молодим, тим, хто був на фронті і тим, хто залишався у тилу. Особливо страждали діти. Страждали від голоду і холоду, від епідемій, від бомбардувань, від втрати рідних тощо.
У 1941-1942 роки чисельність молоді в оборонних підприємствах різко зросла. Якщо 1940 року частка підлітків становила шість відсотків, то 1942 – втричі більше, а у важкій промисловості майже половина працюючих були неповнолітніми.
Що тільки молодь не робила для своєї батьківщини. Від окопного листоноші на передовій до льотчика. Діти, як і дорослі, робили все заради перемоги над ворогом. У документальних свідченнях відображені найкращі якості підростаючого покоління, розкрито його прагнення та бажання ні в чому не поступатися дорослим, дідам, батькам, матерям, старшим братам сестрам у боротьбі з нацизмом і на фронті та в тилу.
В наш час під розмови про права дітей та прийняття міжнародних конвенцій дитинство практично позбавляється статусу недоторканності. Діти дедалі частіше втягуються у військові конфлікти, стають жертвами чи співучасниками жахливих подій.
Війна і вимушена втеча – це сильний удар по психіці дорослої людини, що вже говорити про дитину, психіка якої ще тільки формується. Всі ці діти отримають набір фобій, який заважатиме їхньому подальшому життю. Хтось упорається зі своїми страхами сам, комусь допоможуть психологи, а комусь ні, тому на жаль дітям в більшості не дано право вирішувати питання держави за них це роблять дорослі, а точніше політики у своїх інтересах.
Леонов Нікіта
Проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.