Рощина Дар`я
випускниця НУ «Чернігівська політехніка» письменниця і поетеса
***
Карі очі, як стиглі вишні.
Як із вами рівняти блакить.
Дві безодні, дві ласкаві, ніжні,
Десь на дні теплий світ мерехтить.
Світ незгасний, далекий, чарівний,
З чим зрівняти тебе зможу я?
Погляд сумний, привітний і дивний,
Через тебе вся туга моя…
Я дивлюсь в ваше каре далеко,
В кару ніч все дивлюсь і дивлюсь,
І здається, що білий лелека
Знов із казки до мене вернувсь…
***
Пам’ятаю і люблю…
Поможи забути!
Я у прірви на краю,
Як же мені бути?
Геть ідеш, – не дожену…
Ночі – злії птахи,
Не дають життя вогню,
Нагоняють жахи…
***
Дивитися один одному в очі,
Мовчати до самої ночі.
А потім – розлука і сльози дівочі.
І так кожен день і кожної ночі.
***
Новий рік вже на порозі.
Монотонно б’є годинник у тривозі.
Чути брязкіт келихів за столом.
Тихо бродить завірюха за вікном.
Ось уже дванадцятий удар
І приносить Новий рік свій дар!