Блог Задорожної Світлани / Блоги.
Раніше карантин для мене асоціювався із епідеміями та проблемами здоров’я людей, а от сьогодні – із безробіттям, бідністю, злиденністю та відчаєм.
Так склалося, що жінок в нашій країні більше, значна частка з яких є єдиним джерелом доходів у сім’ї, матері-одиначки, ті, хто опікуються фізично неспроможними або хворими людьми.
За карантину закрилося багато підприємств, організацій та установ, бізнесів жінок (в тому числі і самозайнятих), а це – суттєва втрата доходів і настання бідності.
Першими втрачають роботу нелегальні зайняті, яких у нас був значний відсоток. Державна служба зайнятості зафіксувала на початок травня 2020 р. кількість зареєстрованих безробітних на 48% більше, ніж рік тому (до 500 тисяч осіб). А Торгово-промислова палата України показує близько 3 млн. безробітних, а рівень безробіття – 15%. Це – найвищий показник з 2002 р.
Українське суспільство було бідним і до карантину, але ситуативно якимось чином люди справлялися з цією проблемою, хоча і не мали необхідних фінансових ресурсів (подушки безпеки) не тільки на надлишкові забаганки, але і на саме необхідне. Особливо це негативно сприймається на фоні надзвичайно високих заробітних плат та премій безсоромних високопосадовців.
Сьогодні бідність переходить у злиденність для великого прошарку населення, особливо для жінок різних вікових та соціальних груп. А це значить – зниження якості харчування, погіршення стану здоров’я та неможливості гідного лікування. Подорожі, відпочинок, культурні витрати – нездійсненні мрії для них. Ми швидко крокуємо до соціального потрясіння, здатного привести до соціального вибуху, який зараз стримується карантинними заходами і заборонами.
Складність ситуації полягає в тому, що більшість бізнесів, якими керували жінки, не відновлять свою діяльність через втрату обігових коштів та конкурентних позицій. Не відновлять роботу в повному обсязі інші організації та бізнес-структури, де жінки були найманими працівницями, а значить, коло безробітних жінок зросте. Їх і сьогодні в центрах зайнятості зареєстровано більше, ніж чоловіків. І, щодо заробітних плат, то вони можуть значно зменшитися, особливо серед недобросовісних роботодавців.
Перспектива невесела. І такий стан речей передбачається в багатьох країнах. Тому їх влада вбачає вихід із ситуації шляхом полегшенням цього удару через ряд податкових, матеріальних та кредитно-податкових допомог та послаблень, особливо для підприємств малого бізнесу, які найбільше постраждали від карантину.
Звичайно, українська влада робить певні кроки для пом’якшення економічної кризи: спрощує процес реєстрації та надання допомоги безробітним; запроваджує виплати допомоги на дітей ФОПам, які належать до І і ІІ групи платників єдиного податку; змінює методику розрахунку сукупного доходу сім’ї при визначенні права на державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям для осіб, які під час карантину стали безробітними; запроваджує податкові послаблення; кредитні канікули; допомогу медичним працівникам та пенсіонерам. Але при високих темпах падіння економіки країни криза буде поглиблюватися і надалі.
В багатих країнах допомога суттєва, а от у бідних – слабка. Тому нам важко сподіватися на швидкий вихід із цієї прірви бідності. Страшно те, що тисячі наших людей знову будуть емігрувати для важкої праці за кордон, серед яких буде дуже багато жінок, вимушених залишати свої сім’ї та дітей, обумовлюючи соціальне сирітство, для того, щоб вирватися із кола бідності.