Анастасія Аліксійчук.
Нещодавно я відвідала блог- кафе “Блогінг як потужний інструмент розвитку інклюзивного суспільства” в рамках реалізації проекту «Разом Ми – Сила або як стати блогером», під час якого тренер Олег Котеленець, заступник директора Чернігівського обласного молодіжного центру та чудовий ментор, поділився своїм досвідом стосовно інклюзії та її ролі в розбудові громадянського суспільства. Мені пощастило бути однією з тих, хто мав можливість отримати безцінні знання через виконання численних інтерактивних вправ. І своїми інсайтами та роздумами я хочу поділитися з вами у своєму блозі.
Чи замислювались ви коли-небудь, як живе людина з інвалідністю? Так, саме людина з інвалідністю, а не інвалід або людина з особливими потребами, як ми іноді помилково називаємо таких людей! Чи розумієте ви, як відчувають цей світ люди, які не можуть ходити, бачити, чути…? А може ви знаєте, що таке інклюзія? Наприклад я завжди думала, що інклюзія – це про людину. Про те, що людина не має змоги сприймати світ повноцінно. Але це абсолютно не правильне твердження! Інклюзія – це поняття про відповідальність та участь суспільства у допомозі людям з інвалідністю. Також дуже важливо розрізняти поняття «інклюзія» від таких термінів як «маргіналізація», «інтеграція» та «сегрегація».
Під час блог-кафе мені довелося прийняти участь у дуже цікавому експерименті, який дав мені повне розуміння того, що таке інклюзія. Тренер Олег надягнув маску на очі та попросив допомогти йому сісти на стілець. Все, що прийшло мені на думку, це підставити йому стілець, попросити трошки відійти назад та сісти. Я не розуміла, що може бути у цьому складного, поки Олег не почав виконувати мої прохання. Він не міг зорієнтуватися, на скільки потрібно відійти та як сісти на той стілець, і ледве не впав. Уже через декілька хвилин ми помінялися ролями.
І вже я сиділа на тому ж самому стільчику і розуміла свою головну помилку. Як виявилось, можна було покласти свою руку на спинку стільця, попросити людину з вадами зору по моїй руці дістатися до стільчика, і далі вона сама зорієнтується, як можна сісти. Це дуже простий та елементарний приклад того, що суспільство просто не знає, як допомогти людям з інвалідністю. Тому я закликаю вас збагатитись знаннями у цій сфері та кожен раз при нагоді допомогати людям, які так сильно потребують нашої небайдужості.
#HumanRightsFoundation
#ФундаціяПравЛюдини
#Чернігів
#Чернігівська область
#РазомМиСила
#TOGETHER_WE_CAN
#ChePolytech
#Che_Polytech
#60років_ЧНТУ
#ЧНТУ
#люблю_чнту
#найкращийунівер