Системна корупція у сфері вищої освіти чи фінансове благополуччя університетів?

Денис Іванок.

Явище, на яке я хочу звернути увагу читача, складно назвати корупцією у традиційному розумінні цього слова. В той же час, корупція стала настільки традиційною для всього людства, що змістовного навантаження прикметника «традиційний» вже, мабуть, не вистачає, аби описати її поширеність. Поширеність, багатоманіття проявів, системність та складність корупції сьогодення не вражають пересічного громадянина, адже він просто не здатний осягнути масштаби та виокремити її з буденщини суспільних відносин. Саме тому «звернути увагу» видається мені найбільш лояльним запрошенням читача до моїх міркувань та спроб «відокремити зерна від полови».

Влучним вважаю сформулювати проблему у вигляді наступних питань:

1. Чи заінтересовані матеріально державні заклади вищої освіти у тому, щоб заплющувати очі на «студентів-контрактників», які незадовільно виконують свої навчальні обов’язки та порушують базові принципи академічної доброчесності?

2. Якщо так, то як це впливає на «старанних студентів», освітній процес, кваліфікаційний рівень майбутніх спеціалістів, а в кінцевому підсумку на престижність вищої освіти та цінність диплому про її отримання?

І, нарешті…

3. Чи доречно таке явище визнавати корупцією та яка від цього різниця?

Хочу наголосити, що наступні мої міркування стосуються усієї системи вищої освіти та закладів вищої освіти, які готують спеціалістів за будь-яким спрямуванням. Моя зосередженість саме на юридичній освіті зумовлена простим мотивом: я студент права і переймаюся за свою професійну долю, яка дуже сильно залежить від стану юридичної освіти в Україні. Прошу з розумінням поставитися до цього «дисклеймеру».

Дуже умовно студентів за критерієм успішності у навчанні можна поділити на добросовісних та (з тих чи інших причин) недобросовісних. Левову частку недобросовісних студентів складають ті, що навчаються за контрактом, адже «студенти-бюджетники», зазвичай, сильніші і зайняті запеклою боротьбою за академічну стипендію. В той час як думки недобросовісних зосереджені на: «де замовити курсову?», «що подарувати викладачу на сесію?», «хто зробить мені реферат?» і так далі. Про корупційність таких думок не варто й казати (згадаємо цей міні-аргумент у третій частині блогу).

Це спостереження підтверджується не тільки моїм суб’єктивним досвідом, а навіть статистикою. Наприклад, за результатами аналітичного дослідження стану юридичної освіти в Україні у 2017 році середній рейтинг ЄФВВ між випускниками бакалаврату за критерієм форми фінансування відрізнявся на 45 балів (396.1 – «контрактники», 441.1 – «бюджетники»). В деяких ЗВО різниця досягала 80 балів і це тільки серед студентів, які поступали на магістратуру! Найбільшою є різниця у ЗВО з високою репутацією.

На мою думку, на це впливає два фактори: по-перше, у престижних юридичних ЗВО існує висока конкуренція за бюджетні місця і отримують їх тільки найсильніші студенти, по-друге, ЗВО матеріально не вигідно відсіювати слабких «контрактників» навіть ціною престижу, що й казати про «непрестижні» заклади.

Варто уточнити, слабкими студентами тут я називаю тих, які ледве подолали поріг «склав/не склав» блоку тестових завдань «Право» під час вступу на магістратуру (~22% не вище 109 балів – 2019 р.), тих, які порогу не подолали (~29% із 10117 вступників – 2019 р.) та невідому частину випускників, які якщо б і складали ЄФВВ, то долучилися б до перших двох категорій.

Все просто, приблизно 80% фінансових надходжень ЗВО складають кошти фізичних осіб, отримані від плати за освітні послуги. Ці ресурси зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки та/або вкладні рахунки державних банків. Вони не можуть бути вилучені в дохід державного або місцевого бюджету і витрачає ЗВО їх відповідно до складеного кошторису на освітні, наукові, матеріально-технічні та інші потреби.

Матеріальна зацікавленість ЗВО у «студентах-контрактниках» цілком зрозуміла і не є предметом цих міркувань. Справа стосується випадків, коли матеріальна зацікавленість з тих чи інших причин превалює над прагненням ЗВО підвищувати свою репутацію. А остання в нормальних умовах має нерозривно корелювати із планкою гарантованого мінімального рівня знань випускника ЗВО.

Не складно здогадатися, що чим більше слабких «студентів-контрактників», які незадовільно виконують обов’язки студента (м’яко кажучи), тим більший шанс, що ЗВО буде «заплющувати очі» на такі порушення. Усіх не відрахувати через загрозу фінансових збитків, що я також цілком розумію. З’являється така собі недокорупційна схема, коли студент отримує освітні послуги (а в кінцевому підсумку і диплом бакалавра), добросовісно виконуючи пункт договору, що стосується оплати, та забуваючи виконувати індивідуальний навчальний план. Навіть наявність купи нескладених іспитів (перескладань) не перешкоджає йому «тягнутися» з курсу на курс, допоки він сплачує освітні послуги. І тільки тоді, коли цей пункт договору буде порушено, його не допустять до складання іспитів взагалі.

Так що ж це, корупційна схема чи вимушений спосіб ЗВО забезпечувати власне матеріальне благополуччя?

Інтерактивний марафон “Країна без корупції” в рамках проєкту “Культура законності” за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні

#культура_законності

#центр_культурного_менеджменту

#чернігівська_політехніка

#країна_без_корупції

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *