Зараз вже всесвітньо визнаним фактом є те, що жінки та їхня участь є дуже важливим чинником у вирішенні конфліктів, їх запобіганню та будівництві тривалого та міцного миру. Але як це проявляється?
Якраз там, де жінки мають менше прав та можливостей брати участь у прийнятті рішень, відбувається більше жорстоких конфліктів. Прикладом є уся історія людства, у якій саме чоловіки при владі починали війни та знищували все на своєму шляху. На противагу, держави, де ідеї гендерної рівності є більш розвиненими, демонструють менш насильницьку поведінку на внутрішньому та міжнародному рівнях [1].
Є дослідження, які доводять, що у більш рівноправних громадах кількість внутрішньодержавних озброєних конфліктів менша [2], оскільки жінки частіше створюють мирні коаліції та намагаються дійти до компромісів за допомогою переговорів. Саме вони в багатьох країнах ведуть кампанії для того, щоб запобігти збільшення напруженості та насильства між сторонами, що ворогують [3].
У спокійні часи жінки також намагаються приносити користь та робити світ краще, наполягаючи на розгляді питань, які є фундаментальними для демократії та миру, таких як права людини та освіта для всіх. Більш того, статистично доведено, що чим більше жінок у політиці, тим у державі нижчий рівень корупції [4].
ООН, починаючи з 2000-го року (згадаймо відому резолюцію №1325), ставить захист жінок від насильства та підвищення їх участі у переговорах та ухваленні рішень одним зі своїх найголовніших завдань. І я сподіваюсь, що ситуація з кожним моментом ставатиме все краще!
Дусь Марія.
Джерела:
[1] Мері Капріолі та Марк А.Бойєр, “Gender, Violence, and International Crisis”, Journal of Conflict Resolution 45, 2001. Режим доступу: https://www.jstor.org/stable/3176309?seq=1#page_scan_tab_contents.
[2] Ерік Меландер, Gender Equality and Intrastate Armed Conflict”, International Studies Quarterly 49 no. 4, 2005. Режим доступу: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1468-2478.2005.00384.x/full.
[3] Марі О’Райлі, “Inclusive Security and Peaceful Societies: Exploring the Evidence”, Prism 6, no. 1, 2016. Режим доступу: https://cco.ndu.edu/Portals/96/Documents/prism/prism_6-1/PrismVol6No1-Final.pdf.
[4] Анна Марі Гетц, “Political Cleaners: Women as the New Anti-Corruption Force?”, Development and Change 38 no. 1, 2007. Режим доступу: http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1467-7660.2007.00404.x/abstract.
Фото запозичено: © kofiannanfoundation
Цей проєкт виконується у співпраці з громадською організацією “Фундація Прав Людини” та фінансується Інститутом міжнародних культурних зв’язків (ІФА) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.