Як розпізнати і запобігти цькування в школі

Без стуку не входить

Що повинно насторожити батьків? Син або дочка повертаються зі школи дуже агресивними, зганяючи тим самим на близьких нанесені їм образи. Або навпаки, замикаються в собі. Закриваються в своїй кімнаті і довго не йдуть на контакт. Не хочуть навіть їсти або дивитися улюблені мультфільми. Можуть просто довго лежати, не переодягаючись, в кращому випадку з телефоном в руках.

Те, що хлопчик 9-13 років зазвичай небагатослівний з батьками, і на питання “як там в школі” незмінно відповідає “нормально”, – дійсно нормально. І не варто витягати з нього подробиці того, що говорив на уроці той чи інший учитель. Або про що вони розмовляли сьогодні з однолітками. Коли ж дитина завжди роздратований або депресивний, поговорити треба.

Я з тобою, щоб не трапилось

Якщо ви помітили подібні ознаки, перше, що ви повинні зробити – дати дитині зрозуміти, що ви завжди будете на його стороні, підтримайте його. Це вже потім ви розберетеся, хто перший почав, дав привід так себе вести, можливо, бажаючи виділитися, налаштував проти себе клас. Але в будь-якому випадку ваша задача – бути зі своєю дитиною. По-перше, тому що ближче вас у нього поки нікого немає (чоловіка, дітей, вірних друзів). По-друге, ви навряд чи самі педагог. Тому можете і не знати, як навести порядок в дитячому колективі.

Соціометрія буллінг

Варто, звичайно, поговорити з класним керівником і шкільним психологом. Якщо мова йде про ситуативну тимчасовому конфлікті, це одна справа. Коли ж дійшло до фізичного насильства або, судячи по анкеті психолога, ваша дитина виявився в позиції класного “ізгоя”, з яким ніхто не хоче сидіти за однією партою, потрібно переводити його в іншу школу. Багато хто запитує, чи варто боротися за репутацію своєї дитини в школі: влаштовувати зборів із з’ясуванням відносин, розмовляти з батьками тих, хто ображає, погрожувати винуватцям цькування. Заступатися і втручатися завжди варто – так ваша дитина буде бачити, що його доля вам не байдужа.

Поясніть дитині прості правила: робити те, що він хоче, а не те, чого хочуть від нього інші. Не заробляти дешевий авторитет, намагаючись комусь сподобатися, а залишатися собою. Вміти спокійно і ввічливо відмовляти, відстоювати свою точку зору. Поважати інших, намагатися їх зрозуміти. І тоді все у неї складеться як треба.

Самончев Андрій

Цей проєкт виконується у співпраці з громадською організацією “Фундація Прав Людини” та фінансується Інститутом міжнародних культурних зв’язків (ІФА) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *