Як відомо, ми всі різні, але живемо на одній планеті й постійно контактуємо один з одним. Проте так вийшло, що ми сваримося чи не щодня через дрібниці, які повинні залишатися мухою, а стають слоном. Дуже важко знайти людину, яка ж не шкодувала за свої слова, сказані в пориві гніву. Але повернути час назад, неможливо і залишається лише виправляти помилки.
Виникає питання: «Якщо всі розуміють, що краще уникати конфліктів, чому вони взагалі виникають?». Порозуміння – це дуже складна річ через те, що для кожного індивідуальний підхід. Так само як ми відрізняємося по зовнішності, так і за характером. Навіть якщо зустрінуться дві однакові людини вони будуть абсолютно різними. Проте у цьому і сенс порозуміння, і загалом усього розвитку людства. У процесі спілкування ми обмінюємося інформацією і вчимося спілкуватися, пізнавати цей світ та наше оточення.
Непорозуміння виникає в той момент, коли в однієї сторони закінчується, так званий, ресурс знань. Тобто людина буквально не розуміє, що робити далі або про що говорити. Виникає збій і ми хаотично починаємо шукати відповіді у своїй голові на питання: «А що ж робити?». Своєю чергою наш співрозмовник гадає, що з нами коїться, і також починає шукати відповіді. Таким чином виникає непорозуміння. Банально через брак досвіду, але людина здатна до самовдосконалення. Наступного разу, коли щось піде не так по схожому сценарію, ми вже будемо з багажем знань і варіантів, що робити в цій ситуації.
Отже, швидке вирішення конфліктів або їх відсутність це лише наслідок накопичення знань. Тобто чим більше вирішених непорозумінь, тим їх менше.
Юрчук Ольга
Проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.