Як би швидко суспільство не розвивалося та не видозмінювалося, все одно при детальному розгляді все виглядає так, неначе за весь час існування Homo Sapiens кістяк ,на якому побудовані взаємовідносини, не змінився, а лише вкривався шарами з концепцій, понять та спробами знаходити докази тому, що людина чимось відрізняється від тварини. З часів перших розвинених цивілізацій і понині люди ділять все на хороше і погане, своє і чуже.
Запобігання конфліктам, як на мене, це лише одна з багатьох сучасних «модних» тенденцій, які можна назвати запереченням людської природи. На мою думку, більшість людей, в залежності від того, які цінності закладались в їхні голови, схильні захищати їх з жорстокістю та фанатизмом, не намагаючись розглядати їх глобально.
Нам вже це здається аксіомою, що конфлікти-це погано, конфлікти роз’єднують людей на всіх рівнях: від родинного до міждержавних. Але спробуємо подивитись на це з іншого боку. Конфлікт є нічим іншим, як зіткненням інтересів, і з таким визначенням ця проблема постає перед нами з іншого боку. Конфлікти виникають між людьми одразу, як вони з’являються на світ. Спочатку вони з’являються через дрібниці, бо в залежності від розміру сприйняття людиною її довкілля і залежить розмір конфлікту. Конфлікти завжди спалахують, коли спосіб досягнення якогось блага однієї людини суперечить способу досягнення благ іншою людиною. Та чи можна уникнути їхнього виникнення?
Якщо розглядати загалом, то зіткнення інтересів є цілковито природнім процесом. То чому конфлікту інтересів не має бути?
Розглянемо приклади декількох умовних видів. Перший вид – група або спільнота. На виникнення конфліктів впливають: кількість членів, тіснота контактів між членами. Чим більше учасників та чим сильніші їх взаємозв’язки, тим більше конфліктів, бо чим більше людей у групі, тим більше людей будуть прагнути лідерства. Це ніщо інше, як несвідомий спосіб підведення членів групи під спільний знаменник. Бо саме лідер має найбільшу силу впливати на думку групи. Тобто, йде конфлікт за право розповсюджувати свої погляди. Такий вид конфліктів дав нам сучасне різноманіття всього: мистецтво, політичні вектори, різні товари, релігії, тощо. Хоча це далеко не єдиний чинник формування різноманітності, але конфлікти в даному випадку обслуговують людський стадний інстинкт. Зіткнення з людьми різних поглядів дозволяє нам якщо не сформувати свої, то віднайти ті, які до вподоби саме нам і знайти свою «зграю» та почуватися у ній затишно і безпечно. Хіба це погано?
Другий вид конфліктів-особистий. Припустимо, це конфлікт між двома людьми. Конфлікт поглядів в даному випадку можна відкинути, бо він відноситься до першого виду, приклад якого наведений вище. Тут, в свою чергу, мається на увазі конфлікт інтересів, суперечка через право на пільги чи блага. Тут вступає в силу неспроможність людей думати більш високими категоріями, бо не завжди ми хочемо або можемо поступатися своїми інтересами, чи не так? Не треба забувати, що робити все на користь собі, це ніщо інше, як звичайний інстинкт виживання та природної конкуренції. Тварини у межах зграї також конкурують між собою, хіба ні? Пінгвіни можуть конкурувати за камінці для гнізд, самці ссавців вирішують, хто сильніший за право спаруватися із самкою. У людей список таких об’єктів конкуренції може бути ширшим, але суть одна: все це лише спосіб розвитку живого. В наших генах закладений принцип того, що кожне наступне покоління має бути породженим найкращими представниками минулого покоління. Не зважаючи на те, що наразі це правило працює не в такому чистому та прозорому вигляді, як раніше, така поведінка нікуди не зникла, хоч ми і схильні це не помічати. А якщо казати, що це погано і цьому треба запобігати ,то це виглядає, як спроба заперечити біологію. Це не добре і не погано, це те якими ми є.
Конфлікти повинні мати міру. Вони не є чимось поганим, доки вони не переростуть у свою найвищу форму–війну. Головний чинник виникнення такого роду конфлікту – це ніщо інше, як солідарність та однодумність суспільства зі своїм урядом чи диктатором, погляди яких суперечать поглядам іншої країни настільки, що суспільство готове влаштувати бійню. Саме цього типу конфлікту і треба уникати. Яким чином? Тим самим, як не парадоксально, що і породжує конфлікти у суспільстві – плюралізмом думок. Саме той чинник, який роз’єднує суспільство на групи і є ключем для його збереження від ментального і фізичного самознищення. Бо тільки у суспільстві, де панує плюралізм, завжди будуть ті, хто захоче боротись проти насаджування однодумності. Саме відсутність плюралізму у суспільстві веде до його повної деградації, і саме з ним треба боротись.
Отже, способами подолання конфліктів на всіх рівнях є нічим іншим, як знищення індивідуалізму, плюралізму, свободи слова та рівності можливостей.
Хмельницький Володимир
Цей проєкт виконується у співпраці з громадською організацією “Фундація Прав Людини” та фінансується Інститутом міжнародних культурних зв’язків (ІФА) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.