Вікторія Годун.
Навчання в університеті в наш час вже не щось таке неймовірне та казкове. Якщо говорити прямо, то зараз університет став чимось буденним. Кожен рік сотні тисяч випускників шкіл подають свої документи до вишів, щоб з закінченням навчання отримати диплом.
Університет дає змогу вивчитися на бажану професію, щоб потім бути відмінним спеціалістом. Абітурієнти радо вступають до престижних вишів на бюджет чи контракт та починають навчання. Якщо ж так багато людей з жагою до навчання подають документи та стають студентами, то чому після отримання дипломів не вистачає людей в тих чи інших сферах?
Спробуємо розглянути основні причини, чому молодь не хоче працювати за фахом після закінчення закладів вищої освіти. По-перше, під час навчання, ознайомлюючись з усім «підводним камінням», здобувач вищої освіти розуміє, що його професія занадто важка. В кожній роботі є свої нюанси та недоліки. Переглядаючи спочатку всі можливі спеціальності при вступі до вишу, школярі не завжди уявляють всі складності майбутньої професії, з якими можуть зустрітися в дорослому житті. Тому такі люди по завершенню навчання працюють будь-де, але не за фахом.
По-друге, все в тих же стінах рідного навчального закладу, студент може збагнути, що йому не цікаво, чим тут займаються. Предмети можуть бути занадто сумними та нецікавими. З часом все доходить до того, що здобувач освіти починає пропускати заняття. Також може бути, що фах просто перестав подобатися, тобто людину більше не цікавить ця галузь, а подання документів було тимчасовою примхою. Після отримання диплому студенти намагаються не працювати в нецікавому напрямку.
По-третє, абітурієнт подав документи не туди куди хотів, а послухав друзів чи родичів. Напевно, у кожного є знайомий, що подав документи, прислухавшись до порад інших. Так, людина чудово малює чи пише вірші, але прислухавшись до свого оточення, абітурієнт зробив вибір не серцем, а розумом. Тобто, замість ремесла, до якого лежить серце і душа, школяр обрав «престижну» роботу, ту, що приносить гроші, незалежно від пори року, стану в країні тощо. Врешті-решт, новий спеціаліст може навіть ні разу не працювати в цій сфері, бо при навчанні йому було не цікаво. Також працювати на ненависній роботі бажання немає ніякого.
Також бувають ситуації, що замість молодого й амбіційного абітурієнта документи подають батьки. Це неправильно, але старших це не цікавить. Чому? Вони просто вирішили «дати» своїй дитині те, чого не було в них, а можливо просто вони намагаються задовільнити свої амбіції, нехтуючи бажаннями молодої частини суспільства. В результаті ми отримаємо спеціаліста, що не хоче працювати в цій галузі, а можливо студент навіть не завершить навчання.
Розглянувши, вище згадані причини, чому студент може не захотіти працювати за спеціальністю, слід зазначити, що це залежить не тільки від здобувача вищої освіти, а ще й від роботодавця. Зараз є багато критеріїв, самих різних. Є стандартні вимоги до фахівця, а є параметри, що обирають самі компанії. Кожен, хто шукав роботу, перечитували вимоги до вакантних посад і напевно помічали обов’язкове «відповідальний, активний, амбіційний…». Обов’язкові вимоги завжди чіткі та зрозумілі, адже вони постійно зустрічаються, і люди легко можуть асоціювати ці риси, але бувають деякі критерії, що суперечать одне одному. Наприклад, «амбіційний, молодий юнак віком 24 роки, зі стажем роботи не менше 7 років». При таких критеріях досить важко бути молодим, а якщо все- таки ти молодий, то стаж скоріш за все буде меншим. Виникає закономірне запитання: якщо роботодавці шукають людей зі стажем, але ніхто не хоче брати молодих бакалаврів на роботу, то де ж студенти можуть набратися досвіду роботи за спеціальністю?
#HumanRightsFoundation
#ФундаціяПравЛюдини
#Чернігів
#Чернігівська область
#РазомМиСила
#TOGETHER_WE_CAN
#ChePolytech
#Che_Polytech
#60років_ЧНТУ
#ЧНТУ
#люблю_чнту
#найкращийунівер