Олена Жадан.
З березня 2019 року життя змінилося назавжди і вже не буде попереднім. Це був початок відліку часу, коли всі сфери життя перейшли в онлайн формат, зокрема, і навчання.
Дистанційне форма навчання набирає поширення по всьому світу. Безумовно, перевагою такого навчання є отримання знань та навичок, не виходячи з дому. Раніше про таке можна було тільки мріяти, а вже сьогодні це реальність. Але з диджиталізацією, нанотехнологіями ми втрачаємо зв’язок людини з людиною, вчетеля з учнем, викладача зі студентом, втрачаємо навички спілкування наживо. Безперервне перебування за гаджетами, відсутність руху, як наслідок проблеми зі здоров’ям- це побічні ефекти дистанційки. Неможливо точно оцінити це явище як позитивне або негативне, нам потрібно навчитися з цим існувати. І вчитися в таких умовах потрібно, і проблем після цього собі ніхто не хоче.
Виникає питання: «Що робити в цим?». А відповідь досить проста – шукати шляхи зменшення ризиків та мотивацію до такого «новомодного» навчання, адже воно з нами надовго. Встановити чіткий час для навчання, відпочинку, прогулянок, робити зарядку. І головне – наявність власної мети. Тепер все стало простіше: знаходиш, вивчаєш, не встаючи з дивану. Поки є така ситуація, її варто перетворювати на можливості, а добре це чи погано покаже час.
Проєкт реалізується НУ “Чернігівська політехніка” у співпраці з ГО “Фундація прав людини” та Університету м. Тарту (Естонія).
Проєкт фінансується коштами Міністерства закордонних справ Естонської Республіки.
#ЯМедіа
#ФундаціяПравЛюдини
#HumanRightsFoundation
#чернігівська_політехніка
#ChePolytech #Che_Polytech