Дарина Норець.
Боляче, коли смерть приходить до стариків і страшно, коли вона забирає молодих.
Більше 100 років на Землі майже не вщухають збройні конфлікти. Найкривавіші з них: Перша та Друга світові війни, війна у В’єтнамі, Югославії, Афганістані, етнічні конфлікти на території колишнього Радянського Союзу та багато інших. І все це – тисячі смертей, скалічені долі, ненароджені діти.
Молодість не знає страху, а отже, у всіх збройних конфліктах у першу чергу беруть участь молоді. Мабуть тому, що вірять у справедливість і прагнуть зробити наш світ кращим.
Україна. Донецьк. Липень 2014 року. Остання зупинка Степана Чубенка. У свої 16 років він мав принципову життєву позицію, яку відстоював до кінця. Він не злякався клацання зброї бойовиків, до останнього залишився вірним своїм переконанням. Чи міг він залишитися в живих? Мабуть , що так. Для цього потрібно було лише сказати те, що від нього хотіли почути. У хлопця відібрали найцінніше – його життя, але зламати силу духа не змогли.
А десь у столиці, у той самий час на шикарній татовій тачці мчав чийсь синок, якому абсолютно байдуже, який прапор майорить над його Батьківщиною.
І все ж таки, аналізуючи останні події, які сколихнули нашу країну, а саме Революція Гідності, анексія Криму, війна на Cході, ми бачимо, що байдужих стає дедалі менше. Молодь все більше приймає активну участь у житті держави, а отже, і збройні конфлікти, які наразі мають місце, не обходять її стороною.