Вже приблизно останні десять років розмови про гендерну політику та рівноправність між жінками та чоловіками не втрачають своєї актуальності.
Та законодавче підґрунтя було закладено набагато давніше. Перші міжнародні законодавства пов’язані з фіксуванням прав були прийняті в 50-х рр. минулого століття. А вже у 1951 році конвенцією щодо рівної оплати праці було законодавчо зафіксовано рівне винагородження чоловіків і жінок за працю рівної цінності, що визначається без дискримінації за ознаками статі.
В 1954 році 108 країн світу надали жінкам законне право голосувати на всіх виборах та бути обраними на рівних з чоловіками умовах без будь-якої дискримінації у всі встановлені національним законом установи, які потребують публічних виборів та обіймати посади на громадсько-державній службі і виконувати всі громадсько-державні функції.
У 1958 році конвенція про дискримінацію в галузі праці та занять затвердила «будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять» як дискримінацію.
Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок у 1979 році охопила численні форми дискримінації жінок у різних сферах життя, а також забезпечила державну законодавчу охорону прав жінок на рівній основі з чоловіками.
Не так давно, у 2018 році, була затверджена стратегія ґендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки, яка встановила необхідність подальшого сумлінного встановлення гендерної рівності з огляду на те, що «Регулярний моніторинг і дослідження показують, що прогрес щодо політичної участі жінок, доступу до правосуддя та викорінення шкідливих гендерних стереотипів і сексизму відбувається дуже повільно. Одним із найбільш виразних прикладів нерівності жінок та чоловіків є насильство над жінками. Його трактують як порушення людських прав жінок і як основну перешкоду до гендерної рівності. Незважаючи на те, що прогрес помітний, до реального досягнення рівноправ’я жінок та чоловіків на практиці ще далеко».
Наталія Лаврів
Цей проєкт виконується у співпраці з громадською організацією “Фундація Прав Людини” та фінансується Інститутом міжнародних культурних зв’язків (ІФА) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.