Валерія Чумаченко
Україна з самого початку свого існування змушена була боротися за свою територіальність і незалежність. Починаючи з Київської Русі і аж до сьогоднення, українцям доводиться зі зброєю в руках відстоювати свої землі. На захист Вітчизни піднявся весь народ від малого до великого. Молоді люди дописували собі роки, тільки б потрапити на передову воювати з ворогом, не дозволити йому топтати рідну землю. Із чим це може асоціюватися? Відразу ж на думку приходить одне поняття – патріот.
Патріотизм викликає найрізнобарвніші почуття у наших громадян – від любові до сліз, від побивання до повної байдужості, від захопленості до відрази. Я вважаю, що патріотизм – це любов і відповідальність. Тобто, потреба захистити всю країну, розвивати і зберігати традиції, допомагати один одному наче нас не мільйони, а залишилося тільки двоє в цілому світі. Сьогодні в Україні склалась доволі складна ситуація, коли патріотизм – це не лише підтримка Майдану як національного руху. Це має бути і намагання зрозуміти позицію опонента, бажання не просто спілкуватися, але й допомагати, бути ефективним і бути на своєму місці. Коли в єдиному руслі – наші старання, мрії і стремління, сила і згуртованість, тоді ми разом і ми справжні.
Ми молоде покоління, пообіцяймо, берегти мир і спокій на нашій рідній землі.
Проєкт виконується у співпраці з громадською організацією «Фундація прав людини» та фінансується Інститутом зовнішніх культурних зв’язків (IFA) коштами Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.